Як вибрати турку: елегантний та практичний посуд для кави

Чому чай кип'ятять у великій ємності, а каву варять у маленькій? Мабуть, тому, що турка не посуд для кип'ятіння: у ній готують напій на свій смак і п'ють його невеликими порціями, смакуючи кожен ковток. Каву люблять вже не одну сотню років, і за весь цей час форма турки майже не змінилася – значить, ця ємність чудово справляється з покладеним на неї завданням.

Читайте у нашій статті, як вибрати турку, чи впливає матеріал посуду на смак кави та які турки кращі для приготування різних видів напою.

Зміст

1. Як з'явилася турка
2. Форма
3. Об'єм
4. Додаткові особливості
5. Матеріали
6. Догляд
7. Рекомендації

Як з'явилася турка

Вже за назвою посудини можна припустити, що у ній варять каву по-турецьки або по-східному. Традиція готувати цей напій справді зародилася на Близькому Сході. Але достеменно невідомо, хто й коли помітив, що мелені зерна, зварені у звичайній каструльці, поступаються за смаком каві з посуду з широким дном та вузьким горлом.

Вважається, що прообразом турки, або джезви, став мідний арабський глечик ібрик. За формою він трохи нагадує сучасний кавник: округлі боки, вузьке горлечко, довгий тонкий носик, кришка та вигнута ручка збоку. Кришка заважала побачити, коли напій починає кипіти, в носику застрягала гуща, а ручка сильно нагрівалася від вогню.

Тоді з'явилася далла. Носик у неї коротший і ширший, ніж в ібрика, але ручка все ще розташована надто близько до полум'я. Зараз даллу також використовують як аксесуар для сервірування.

Турка зберегла багато рис своїх попередників, але обзавелася довгою ручкою – з нею небезпека обпектися зведена до нуля.

На рішення, з якого матеріалу купувати турку, теж досі впливає древній арабський глечик. Багатьом подобається готувати каву в ємності з червоної міді, покритої хитромудрими візерунками.

Смак кави, звареної в джезві, визначається не лише якістю зерен. Важливу роль грає форма турки, пропорції окремих елементів, товщина стінок, обсяг. Наскільки вдалим вийде напій, залежить від того, з якого матеріалу зроблено турку. Усі ці параметри потребують уваги.

Форма

Практика приготування кави напрацьовувалась століттями. Давно зрозуміло, що найвдаліший посуд для варіння схожий на усічений конус. У нього широке дно, похилі стінки та вузьке горло. Кожен елемент служить своїй меті:

• чим ширше дно, тим кращий контакт із джерелом нагрівання та тим рівномірніше розподіляється тепло;
• похилі стінки не дають гущі спливти;
• у вузькому горлечку утворюється стійка піна, яка заважає випаровуватися ароматичним речовинам.

Є турки, справді дуже близькі за формою до усіченого конуса. Тільки у верхній частині бортики розходяться, утворюючи маленький носик. Найчастіше зустрічаються моделі, у яких стінки від дна підіймаються прямо або трохи розширюються, а через кілька сантиметрів починають помітно звужуватися.

Перед тим як вибрати турку для варіння кави, оцініть її пропорції. Вважається, що в хорошої ємності дно у 2-3 рази ширше, ніж горлечко. Тим часом у багатьох сучасних турок різниця між діаметром дна та горлечка мало виражена. Вони схожі скоріше на ківшики. Така форма притаманна туркам обсягом 600-700 мл, але є й зовсім невеликі ємності.

Об'єм

Турка на одну порцію виглядає привабливо вже тому, що вона акуратна, мініатюрна, витончена. У неї вміщується 100-150 мл води – цього вистачить на чашку кави.

Є просте правило, як вибрати турку для кави: об'єм посудини має бути приблизно в 1,5 раза більшим, ніж об'єм готового напою.

Потрібно це для того, щоб пінка могла піднятися та не вихлюпнутися. Якщо піна не втримається у горлечку, кава втратить аромат та смак. Наприклад, зручна турка на дві порції має об'єм 300-350 мл, на три порції – 450-500 мл. У ємності, що вміщує 700-750 мл води, можна приготувати каву на 5-6 осіб.

Додаткові особливості

Джезва влаштована дуже просто, й у цьому її особлива цінність. Однак деякі доповнення справді можуть бути корисними.

Кришка на турці з'явилася ще тоді, коли каву варили на багатті. Вона закривала напій від попелу та дрібного сміття. Зараз каву накривають кришкою на 2-3 хвилини після приготування, щоб напій настоявся.

Знімна ручка стане у пригоді, якщо у вас мало місця для зберігання. Її можна відкріпити та вкласти всередину турки – тоді посудина займе не більше місця, ніж звичайна чашка. Зауважимо, що ручка не знімається одним клацанням, її потрібно відкручувати. Для кріплення ручку накручують на гвинт, припаяний/приклепаний до турки. Цією опцією можна скористатися іноді, щоб ретельно вимити ємність.

Дно з феромагнітними властивостями є на турках, призначених для індукційних плит. У той самий час такий посуд придатний для інших типів плит, у тому числі газових, електричних, склокерамічних.

Матеріали

Значною мірою питання, як правильно вибрати турку для варіння кави, стосується матеріалу. Більшу частину асортименту в магазинах складають турки з нержавіючої сталі та латуні. Однак у наш час нескладно знайти колоритний мідний посуд чи сучасну скляну джезву. Вибираючи серед таких різних варіантів, важливо враховувати плюси та мінуси кожного матеріала.

Мідь

Чому саме мідь рекомендують, коли покупці цікавляться, який матеріал кращий для турки? Не лише тому, що мідна турка – це класика. Мідь рівномірно нагрівається, довго служить, а ще дуже гарно виглядає. Такі турки прикрашають тонкими рельєфними візерунками та гравіюванням.

Внутрішню частину посуду лудять – покривають харчовим оловом. У дорогому посуді внутрішню поверхню сріблять. Завдяки цьому мідь не взаємодіє з кавою та не утворює шкідливих солей.

У мідних джезв, як ні в яких інших, важлива товщина стінок. Мідь має високу теплопровідність, і щоб кава не нагрілася занадто швидко, потрібно підбирати посуд з товстими стінками. Оптимальна товщина – від 1,5 мм.

Ефектно виглядають, але дорого коштують ковані турки. Їхня головна перевага – товсте дно та стінки, через які напій готується повільно й виходить міцним і запашним.

Набагато дешевші штамповані ємності з тонкими стінками. У них кава виходить не такою смачною, зате готується швидко. У мідних джезвах каву варять на плиті та на піску.

Латунь

Латунь за властивостями схожа на мідь, оскільки є сплавом міді з цинком та іншими металами. Вона настільки ж міцна, приваблива зовні, але коштує дешевше. Латунна турка нагрівається не так швидко, як мідна, тому товщина стінок має менше значення. Внутрішню поверхню захищають за допомогою лудіння.

Нержавіюча сталь

Матеріал, який чудово служить на кухні та вирізняється завидною довговічністю, не настільки добрий для виробництва турок.

Звичайна проблема – порушення правильних пропорцій. Саме сталеві джезви схожі на ківшики, у них широке горло, і тому не утворюється правильний шар піни. Нержавіюча сталь не забезпечує рівномірне прогрівання напою, й поціновувачі кави це відразу помічають. Крім того, якість сталі може вплинути на смак кави. Краще вибирати вироби зі сталі 18/10.

Втім, матеріал має й плюси. По-перше, якщо ви в пошуках, яку турку вибрати для індукційної плити, то серед сталевих моделей найлегше знайти підхожу. По-друге, за зовсім невеликі гроші можна купити посудину, яка прослужить десятки років.

Алюміній

Скромна та дешева турка – не те, що хочеться купити? На перший погляд, вона справді програє всім іншим. Алюміній дуже швидко нагрівається, відразу ж остигає, як тільки його знімають з вогню, затирається від миття та мнеться від ударів, може надати каві стороннього присмаку.

Але в такого посуду є деякі переваги. Джезва з алюмінію часто має вивірену форму – таку, яка потрібна для правильного приготування кави. А ще вона зовсім мало важить, її можна взяти на пікнік чи у похід.

Кераміка

Глиняні турки надзвичайно виразні. Вони мають невеликий обсяг, правильну форму, досить товсті стінки. Кераміка вирізняється високою вогнетривкістю та низькою теплопровідністю. Кава в такій джезві нагрівається поступово, рівномірно. Але варіння припиняється не одразу після зняття з плити, тож процес потребує великої пильності.

Можна придбати обливну та неглазуровану керамічну турку для кави. Яка краще? Турки з глазурованої глини не викликають труднощів у користуванні. Їх легко помити, вони не вбирають запахів. А ось неглазурований посуд з часом набуває запаху кави. Знавці навіть рекомендують готувати в турці лише один сорт кави, щоб не перебивати його аромат. Крім того, неглазуровану ємність не можна мити в посудомийці.

Мінус керамічних джезв – крихкість. Вони ушкоджуються навіть від різкого перепаду температур, на них з'являються сколи від випадкових ударів.

Скло

Джезви зі скла – аксесуар відносно новий, але дуже ефектний. Цікаво спостерігати, як під час приготування змінюється колір напою та утворюється піна. Кава вариться досить швидко, через це може виходити недостатньо міцною.

Скляний посуд для приготування кави завжди жаростійкий, але не завжди він стійкий до ударів. Рекомендуємо звертати увагу на турки із міцного боросилікатного або загартованого скла.

Турки зі скла часто мають обсяг 500-600 мл. Їх додатково використовують для кип'ятіння води та заварювання чаю. Оскільки скло не вбирає запахи, таке застосування не зіпсує смак та аромат кави.

Матеріали ручок

Турка недарма має подовжену ручку. Ця посудина настільки мала, що жар від плити охоплює її з усіх боків. Руки хочеться тримати подалі від джерела високої температури, та й ручка не має страждати від сильного нагрівання.

Класичні ручки виготовляють з дерева. Цей матеріал набагато гірше проводить тепло, ніж метал, хоч і може обвуглитися на надмірно великому вогні. Дерев'яні ручки турок для плити спрямовані вгору під невеликим кутом, для піску – розташовані майже вертикально.

Пластикові ручки також зустрічаються досить часто. Зазвичай вони виготовлені з бакеліту або подібного матеріалу, який мало нагрівається.

Металеві ручки менш поширені. Вони швидко стають гарячими, за них можна братися лише через прихватку. Однак деякі види ручок із металу нагріваються незначною мірою. Місце кріплення ручки до турки роблять із металу. Більш надійним є болтове або заклепкове кріплення. Припаяна ручка може відвалитися від перегріву.

Ручки керамічних та скляних турок зазвичай виготовлені відповідно з глини та скла. Цікаво, що вони помітно коротші, ніж у металевого посуду.

Догляд

Головне, що треба знати про догляд за джезвою – її не варто мити зсередини з особливою старанністю. По-перше, є ризик пошкодити покриття на мідних та латунних турках, по-друге, плівка з кавових ефірних олій не псує напою.

Під час миття достатньо очистити ємність від кавової гущі, обполоснути теплою водою зсередини та акуратно помити зовні.

Мідні та латунні турки миють лише вручну за допомогою м'якої губки. Ні всередині, ні зовні їх не можна чистити абразивними крупнозернистими засобами, інакше поверхня покриється подряпинами, стінки швидше будуть темніти та покриватися патиною.

Патину і нагар добре зчищає сік лимона, оцет, розчин нашатирного спирту. З дрібних абразивів можна застосовувати товчену крейду або пасту ДОІ. Найкращий варіант – спеціальні засоби для очищення міді. Наліт із внутрішньої поверхні видаляє кип'ятіння води з 1-2 ложками харчової соди.

Турки з нержавіючої сталі, скла, обливної кераміки можна ставити в посудомийку, хоча найкраще мити їх вручну відразу після використання.

Рекомендації

Вибір турки – це свого роду гра в асоціації. Хтось уловлює в процесі приготування кави східні нотки та неусвідомлено вибирає крихітну мідну турку з хитромудрим карбованим візерунком. Хтось захоплюється незвичайним виглядом скляної джезви. Хтось цінує практичність і купує довговічну ємність з нержавіючої сталі. В інтернет-магазині Mills кілька різновидів турок – як вибрати найкращу, підкажуть ваші вподобання та наші поради.

1. Найвдаліша форма турки – усічений конус. Ширина дна у 2-3 рази більша, ніж ширина горлечка.
2. Довга ручка з дерева чи пластику найбільш зручна. Між припаяною та приклепаною ручкою рекомендуємо вибрати другу.
3. Оптимальний об'єм – у 1,5 раза більше, ніж об'єм напою, який ви збираєтесь готувати.
4. Джезву потрібно регулярно мити, але обходитися без абразивних засобів.