Як вибрати соковарку: основні характеристики

У магазинах величезний вибір смачних соків. Але чи так вони корисні, як стверджують виробники, перевірити складно. Якщо є сумніви в якості покупних напоїв або хочеться готувати власний сік – без цукру чи з різною комбінацією продуктів, можна подумати про купівлю соковарки. Що це таке, чим цей пристрій відрізняється від соковитискача та як вибрати соковарку для дому, читайте у нашій статті.

Зміст

1. Принцип роботи соковарки
2. Об'єм
3. Матеріал корпуса
4. Кришка
5. Матеріал ручок
6. Сумісність з плитами
7. Додаткові опції
8. Переваги та недоліки
9. Рекомендації

Принцип роботи соковарки

Соковарку можна сміливо називати пароваркою, тому що продукти у ній віддають сік під впливом пари. Але в ній трохи більше складників, ніж у звичайній пароварці.

У самому низу багатоярусної каструлі розташована ємність для води. На неї встановлюється чаша для збору соку. У центрі чаші знаходиться порожнистий циліндр, яким пара підіймається до наступного ярусу з перфорованим дном. Це кошик для закладання сирих овочів, фруктів, ягід. Кошик накривається щільною кришкою. На бічній частині сокозбирача розташована трубка для зливання соку – гнучкий шланг із затискачем або краном на кінці.

Зрозуміти, як працює соковарка, дуже легко. Нижня ємність заповнюється водою до позначки. Зверху встановлюється сокозбирач, на нього – кошик з нарізаними продуктами, накритий кришкою. Гнучкий шланг перекривають та ставлять всю конструкцію на плиту.

Після закипання води гаряча пара підіймається по циліндру та крізь отвори надходить у кошик з продуктами. Овочі та фрукти нагріваються, розм'якшуються, починають втрачати вологу. Сік стікає через перфороване дно у сокоприймач. Там він нагрівається до температури, за якої гинуть бактерії: відбувається пастеризація.

Коли соку набирається достатньо, відкривають кран або затискач на трубці та зливають гарячий продукт у стерилізовану банку чи пляшку.

Потім шланг можна перекрити та продовжити варіння, додавши до кошика нову партію овочів чи фруктів. Кожен ярус має ручки, щоб розібрати конструкцію, додати воду або витрусити розварені плоди.

Об'єм

Перед тим як вибрати соковарку для дому, потрібно визначитися з об'ємом конструкції. Від цього залежить, скільки продуктів можна за один раз завантажити в соковарку та скільки соку збереться з кожної партії.

Мінімальний об'єм соковарки становить 5 літрів. У ній можна зварити 1-3 кг плодів. Якщо враховувати, що 1 літр соку отримують з 2-2,5 кг яблук або 3-3,5 кг слив, то вихід здається зовсім невеликим. Маленькі ємності найкраще підходять для приготування ягідних соків.

Максимальний об'єм сягає 20 літрів. Така соковарка потрібна, щоб переробити велику кількість сировини – наприклад, якщо у вас багатий урожай яблук чи груш на дачі.

Оптимальний обсяг соковарки для дому – 8-10 літрів. Така посудина займає не дуже багато місця в шафі, але з нею процес приготування соку йде швидко та не потребує постійного клопоту.

Матеріал корпуса

Ми вже розібралися, що таке соковарка за будовою. Вона, як і інші пароварки, має бути легкою, бо завантажується великою кількістю продуктів. Тому каструлю найчастіше роблять з алюмінію або нержавіючої сталі. Крім того, існують пластикові вставки, що складаються із сокозбирача та чаші для фруктів, – вони сумісні зі стандартними каструлями.

Алюміній

Алюмінієві соковарки мало важать, швидко та рівномірно нагріваються, легко миються та коштують дешевше за ті, що виготовлені з нержавіючої сталі. Мінус алюмінію – здатність руйнуватися під дією кислоти, що міститься у плодах. Від цього посуд оберігають за допомогою анодування, тобто покриття поверхні оксидною плівкою. Анодований посуд більш делікатний, він потребує дбайливого догляду.
Стінки соковарки не мають бути товстими, а ось потовщене дно не завадить: воно стійкіше до деформації. Алюмінієвий посуд миють лише вручну.

Нержавіюча сталь

Часта думка, яка соковарка краща, – та, що зроблена з нержавіючої сталі. Ці вироби дорожчі за алюмінієві, але служать краще. Матеріал не окислюється від контакту з продуктами, не деформується, підходить для миття у посудомийці.

Нержавіюча сталь гірше накопичує тепло, ніж алюміній, тому краще вибирати соковарку з багатошаровим дном.

Усередині нього розташована алюмінієва пластина, яка швидко нагрівається та розподіляє жар.

Пластик

Доповнення до каструлі є вигідним, тому що займає мінімум місця при зберіганні. Достатньо взяти каструлю та кришку потрібного діаметру, доповнити їх вставкою – і соковарка готова. Такі конструкції роблять з термостійкого пластику. Він не окислюється й не змінює смаку продуктів, але може забарвитися від контакту з плодами.

Термін служби пластику – лише кілька років при акуратному використанні. Посуд з цього матеріалу не можна ставити у посудомийку.

Кришка

Соковарка для плити доповнена кришкою зі скла або з того ж матеріалу, що й корпус. Перший варіант зручніше, бо дозволяє стежити за процесом та додавати нові партії сировини, коли попередня партія розм'якне та осяде. Однак набагато важливіше, щоб кришка щільно накривала кошик для плодів і мала отвір для виходу пари.

Матеріал ручок

Ручки соковарки можуть бути металевими чи пластиковими. Метал має властивість сильно нагріватися у процесі готування, хоча на сучасних ємностях ручки можуть бути теплими, але не гарячими.

Пластик нагрівається слабо, та багато його видів плавиться при інтенсивному нагріванні. Стійкі до високих температур бакеліт та силікон – за ручки, вкриті цими матеріалами, можна братися без прихваток.

Сумісність з плитами

Іноді рішення, яку вибрати соковарку, неможливо прийняти без урахування типу плити. Звичайний діаметр домашніх соковарок – 24-30 см. Це відповідає розмірам конфорок більшості плит.

Для індукційної плити необхідний посуд з магнітними властивостями. Алюміній і нержавіюча сталь їх не мають, але в соковарку може бути вбудоване феромагнітне дно. Якщо його немає, можна придбати адаптер потрібного діаметра. Алюмінієву соковарку не рекомендують використовувати на склокерамічній плиті.